»
Вступні випробування до школи
на 2017-2018 н.р.
«

Корпоративний фільм школи


Можна довго сперечатися про те якою повинна бути сучасна освіта України – гуманітарно спрямова або технічна, точна чи природнича… Ми не сперечаємось! Ми твердо знаємо, що інформаційні технології – це невід’ємна частина сучасного життя.

Запрошуємо до співпраці!
Wednesday 13 December 2017

Історія школи

Медалісти (1964-2011)


Випуски (1964-2011)


Класні керівники (1964-2011)

Директори школи (з 1964)

Школа № 52 знаходилася у приміщенні колишньої гімназії на вулиці Фундуклеєвській. В 1937 році у подвір’ї сусіднього будинку було побудовано нове приміщення для школи. Директором на той час був Лучник Карпо Дмитрович. Разом з ним працювали: вчитель літератури – Усенко Олена Василівна, вчитель англійської мови – Бражник Галина Федорівна, вчитель біології – Підлісна В.П., вчитель математики – Нечитайло Ольга Миколаївна та інші.

З перших днів Великої Вітчизняної війни у школі був побудований військовий шпиталь. Серед довоєнних випускників школи є дуже багато відомих імен, наприклад, професор – нейрохірург Михайлівський, генерал Бабкін, професор щелепно-кістної хірургії Солнцева, віце-адмірал Кулаков та інші.

Після звільнення Києва від німецько – фашиських загарбників у 1943 році, школа № 52 почала працювати у приміщенні на вулиці Леніна, 44. Там, вона функціонувала до 1963 року. За цей період школу очолювали такі директори – Кригер Софія Абрамівна, Дворнікова Ганна Іванівна, Третякова Надія Степанівна. Надзвичайно велику допомогу у роботі надавали шефи – Дім учених. З 1943 по1954 роки школа була жіночою. А у 1954 році до неї прийшли і хлопчики із сусідніх шкіл – № 54 та № 91.

Авторитет школи був дуже великим, сфера діяльності її випускників ще більше: в інституті літератури працювала професор Булаховська, у центрі космічних досліджень – Нечитайло Галина Семенівна та інші.

У школі навчалося більше півтори тисячі дітей, заняття проходили у три зміни. Згодом було вирішено побудувати нове шкільне приміщення. У 1963 році на вулиці Затонського В.В. була побудована сучасна школа. Їй передали номер 52. Із колишньої 52 школи на новобудову прийшли вчителі: Гридасова Тамара Дмитрівна та Богомолова Наталія Олександрівна. Гридасова Т.Д., вчитель початкових класів, була нагороджена шістьма медалями та значком «Відмінник народної освіти». Богомолова Н.О., вчитель фізкультури, була нагороджена сімома медалями та орденом «Знак Пошани».

1 вересня 1963 року відбулося урочисте відкриття нової школи. Її директором була призначена Бубнишева Лідія Робертівна. Двадцять років керувала вона педколективом. Разом з нею прийняли перших учнів і завучі – Квашина О.І. та Овсянникова О.П., вчителі – Сахно Надія Максимівна, Вінковських Олександра Тарасівна, Ревук Катерина Омелянівна, Кривенко Надія Іванівна, Червинський Валерій Григорович, Кошолкіна Лідія Федорівна, Андрияш Ольга Андріївна. Близько трьох тисяч учнів сіли за парти. Було відкрито одинадцять перших класів.

Пройшло декілька років, і на пустирі, де була побудована школа, розцвів прекрасний сад. Цей сад був створений руками учителів та учнів. Перед школою біліють берези – подарунок перших випускників.

У травні 1986 року почав працювати музей Бойової слави 138\70 Гвардійської Глухівської, ордена Леніна, двічі Червонознаменної, орденів Суворова, Кутузова, Богдана Хмельницького стрілкової дивізії. Перед його створенням проводилася попередня пошукова робота, яку почали у 1983 році учні 4-В класу, разом з класним керівником – Поляковою Світланою Іванівною. Велику допомогу у створенні музею надали директори шкіл – Стрижак Надія Володимирівна, а з 1985 року – Комісарова Ірина Львівна, організатор позакласної та позашкільної роботи – Котова Тетяна Олексіївна, ветерани дивізії – Карпенко Григорій Устинович, Гордєєв Семен Мойсейович, Заржицький А.П., Москаленко Г.І., Головінцев Е.М. та інші. Ветерани подарували музею копію бойового Прапора Дивізії. Музей нагороджений Грамотою Радянського Комітету ветеранів війни. Керує ним учитель математики – Полякова С.І.


comments powered by HyperComments